Порядок реорганізації комерційних банків

В умовах активного обговорення необхідності спрощення процедури реорганізації комерційних банків України важливо зрозуміти, яким є порядок реорганізації відповідно до чинного законодавства. Проблема в тому, що більшість аспектів реорганізації прописані правовими нормами, які розроблялись та приймались різними державними органами, тобто не на урядовому рівні, а на відомчому, що призвело до відсутності єдності, до невиправданого дублювання, неузгодженості норм, що регулюють правовідносини у цій сфері. Тобто правове регулювання реорганізаційних процесів нерідко має фрагментарний, розрізнений характер, а більшість норм, призначених визначити модель поведінки окремих суб’єктів на окремих етапах реорганізації, є відсильними. 

business-reorganization

Діючі нормативно-правові акти про реорганізацію суб’єктів господарювання можна об’єднати у три умовних групи. До першої групи належать кодифіковані та інші закони, які містять загальні положення про реорганізацію господарських організацій: Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України “Про господарські товариства”, Закон України “Про акціонерні товариства”, Закон України “Про державну реєстрацію”, Закон України “Про захист економічної конкуренції”.

Другу групу складають спеціальні закони, норми яких регулюють відносини реорганізації у окремих галузях бізнесу. Вони прописують особливості проведення реорганізації суб’єктів, які володіють “спеціальною правосуб’єктністю”, які здійснюють виключну господарську діяльність. До цієї групи відносять Закони України: “Про банки і банківську діяльність”, “Про страхування”, “Про колективне сільськогосподарське підприємство” та “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг” та інші.

До третьої групи належать підзаконні нормативно-правові акти, які приймаються різними органами влади для більш детального регулювання реорганізаційного процесу. Цю групу можна додатково класифікувати за двома критеріями: сферою дії та за суб’єктами видання. За сферою дії виокремлюють підзаконні нормативно-правові акти для усіх сфер економічної діяльності (“Положення про порядок реєстрації випуску акцій”) або для окремих видів діяльності (наприклад, “Положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників”). За суб’єктами видання виділяють підзаконні нормативно-правові акти, які розробляє та затверджує Національна комісія із цінних паперів та фондового ринку України, Антимонопольний комітет України, для фінансових установ – Національний банк України та Національна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України.

Оформлення правового регулювання угод реорганізації на сьогодні знаходить відображення у більшості корпоративних актів, які затверджуються вищим органом управління господарського товариства – загальними зборами учасників: установчі документи конкретного суб’єкту господарювання. Правовідносини реорганізації регулюються також самими суб’єктами шляхом складання договорів про реорганізацію, які є індивідуально-правовими актами.

Реорганізація банку може здійснюватися за рішенням його власників, за рішенням Національного банку України, або за рішенням тимчасової адміністрації, погодженим з Національним банком України.

Порядок реорганізації комерційних банків за рішенням його власників складається із таких етапів (див. рис.):

reorganization_bank

  1. Власники банку приймають рішення про реорганізацію. Реорганізація за рішенням власників банків здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови отримання попереднього дозволу Національного банку України. На цьому етапі реорганізації здійснюються такі заходи:
  • підготовка та надання учасникам банку, що реорганізовується, наступних матеріалів: проект договору про злиття (приєднання), плану поділу (виділу, перетворення); пояснення до умов договору про злиття  (приєднання) або плану поділу (виділу, перетворення); висновок незалежного експерта щодо умов реорганізації; у разі злиття (приєднання) – річну фінансову звітність інших товариств, що беруть участь у реорганізації,  за  три останні роки;
  • прийняття спостережною радою кожного банку, що бере участь у злитті,  рішення про затвердження  проекту  угоди про  злиття  банків,  про  затвердження пояснень до умов угоди про злиття;
  • отримання спостережною радою банку, що реорганізовується, висновку незалежного експерта щодо умов  угоди про злиття банків (у разі необхідності);
  • прийняття загальними зборами кожного банку, що бере участь у злитті,  рішення  про  реорганізацію  банку.

Рішення про реорганізацію банку, крім перетворення, має містити інформацію про:

  • угоду про реорганізацію у разі злиття або приєднання, укладену у письмовій формі та затверджену більшістю у дві третини голосів акціонерів (учасників) на загальних зборах кожного з банків;
  • призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації;
  • призначення персонального складу ревізійної комісії для проведення інвентаризації та ревізії матеріальних цінностей, що перебувають на обліку банку (банків);
  • призначення аудиторської фірми;
  • строки проведення реорганізації;
  • склад правління (ради директорів) після реорганізації.
  1. Для одержання дозволу на реорганізацію комерційний банк до Національного банку України або територіального управління Національного банку за місцезнаходженням банку подає такі документи:
    • заяву про надання дозволу на реорганізацію, підписану головою спостережної ради і головою правління кожного з банків-учасників реорганізації. У заяві має бути зазначено: форму реорганізації; майбутнє місцезнаходження банку-правонаступника; перелік усіх документів, що додаються до заяви;
    • обґрунтування, розрахунки та прогнозний баланс банку-правонаступника, які б засвідчували настання позитивних наслідків для вкладників та інших кредиторів банку-правонаступника. Зазначимо, що обґрунтування та розрахунки позитивних наслідків для кредиторів і вкладників після реорганізації мають містити таку інформацію: підстави прийняття рішення про реорганізацію; висновок про доцільність реорганізації та позитивні наслідки для вкладників та кредиторів банку після реорганізації; розмір статутного капіталу та регулятивного капіталу банку-правонаступника; про забезпечення банку-правонаступника приміщенням або про заходи, яких банк-учасник реорганізації вживає для дотримання цих вимог згідно з планом реорганізації, прогнозний розрахунок економічних нормативів, установлених нормативно-правовими актами Національного банку України, протягом трьох місяців після консолідації балансів (розподілу балансу). До обґрунтування додається статистична звітність банків-учасників реорганізації за останній місяць станом на перше число місяця, що передує зверненню до Національного банку України про надання дозволу на реорганізацію банків, оборотно-сальдовий баланс, звіт про дотримання економічних нормативів. Також до обґрунтування додається перелік видів діяльності (операцій), які банк має намір здійснювати на підставі банківської ліцензії і письмового дозволу Національного банку України. Обґрунтування підписується головою спостережної ради і головою правління кожного з банків-учасників реорганізації. Складення прогнозного балансу банку-правонаступника здійснюється з дотриманням вимог нормативно-правових актів Національного банку України;
    • протоколи загальних зборів учасників;
    • план реорганізації банку. План реорганізації затверджується загальними зборами учасників банку, що реорганізовується, а також банку-правонаступника у разі здійснення реорганізації шляхом приєднання. У разі здійснення реорганізації банку шляхом перетворення план реорганізації не складається;
    • рішення спостережної ради банку щодо реорганізації дочірнього банку;
    • копію платіжного доручення про внесення плати за послуги.

reor

  1. Національний банк України надає дозвіл чи відмовляє у реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію. При цьому Національний банк перевіряє пакет документів, поданих банком, що реорганізовується, і банком-правонаступником на відповідність вимогам банківського законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України. Відповідне територіальне управління в тижневий строк з дати отримання документів від банку надсилає до НБУ відповідні документи та інформацію щодо їх комплектності. У двотижневий строк з дати отримання документів відповідне територіальне управління Національного банку України надсилає до НБУ відповідний пакет документів і висновок щодо доцільності проведення реорганізації. Національний банк України повідомляє банк про прийняття ним рішення про надання дозволу на реорганізацію в листі за підписом заступника Голови НБУ – куратора служби банківського нагляду згідно з функціональним розподілом обов’язків або особи, яка виконує його повноваження.

Національний банк України відмовляє у реорганізації, якщо:

  • проведення реорганізації банку загрожує інтересам кредиторів і вкладників, зокрема: банк-правонаступник не буде відповідати вимогам нормативно-правових актів НБУ щодо дотримання економічних нормативів та порядку реєстрації і ліцензування діяльності банків; банк-правонаступник разом з його дочірніми, асоційованими підприємствами за результатами консолідованої річної звітності не буде дотримуватися економічних нормативів, установлених нормативно-правовими актами НБУ; розмір статутного капіталу банку-правонаступника менший, ніж розмір, передбачений статею 31 Закону України “Про банки і банківську діяльність” ; є рішення суду, яке унеможливлює проведення реорганізації;
  • документи, подані для отримання дозволу на реорганізацію, містять недостовірну інформацію;
  • подано неповний пакет документів або ці документи не відповідають вимогам нормативно-правових актів НБУ;
  • учасникам банків, які проводять реорганізацію, відмовлено в наданні дозволу на придбання істотної участі в банку.
  1. Після отримання дозволу Національного банку України на проведення реорганізації комерційний банк подає документи  до  державного  реєстратора для внесення до Єдиного державного реєстру запису щодо  рішення учасників банку про реорганізацію банку відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.
  2. Реорганізація розпочинається після затвердження Національним банком України плану реорганізації та внесення запису про перебування на стадії реорганізації до Державного реєстру банку.

Національний банк має право вимагати від банків – учасників реорганізації надання інформації про стан здійснення реорганізації відповідно до затвердженого Національним банком плану реорганізації. Банки, що проводять реорганізацію, у разі внесення змін до документів,  що подавалися  для  отримання дозволу на реорганізацію банку, повинні подати ці зміни  протягом трьох робочих днів з дня настання таких змін до Національного банку.

  1. Банк надсилає письмове повідомлення кредиторам банку й опубліковує в офіційному друкованому органі повідомлення про реорганізацію банку у тридцятиденний термін. Банк у формі публічного акціонерного товариства також зобов’язаний також повідомити кожну фондову біржу,на якій він пройшов процедуру лістингу. Після цього банк зобов’язаний задовольнити вимоги кредиторів, заявлених до банку у двадцятиденний термін після отримання кредитором повідомлення про реорганізацію. Кредитори, вимоги яких до банку незабезпечені договорами застави чи поруки, можуть звернутися до банку з письмовою заявою про здійснення на вибір банку таких дій: забезпечення  виконання  зобов’язань  шляхом укладення договорів застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов’язань перед кредитором та  відшкодування  збитків, якщо інше не передбачено правочином між товариством та кредитором. Зазначимо, що реорганізація не може бути завершена до задоволення вимог, заявлених кредиторами. Якщо розподільний баланс або передавальний акт не дає можливості визначити до кого з правонаступників перейшло зобов’язання або чи залишилося за ним зобов’язане  товариство, з якого був здійснений виділ, то правонаступники несуть солідарну відповідальність за таким зобов’язанням.
  2. Банк викуповує акції у акціонерів, які були зареєстровані для участі у загальних зборах, голосували проти рішення про реорганізацію та вимагають здійснення обов’язкового викупу належних їм акцій.
  3. НБУ погоджує набуття  або  збільшення істотної участі учасника в банку-правонаступнику.
  4. Комісія комерційного банку складає передавальний акт для проведення реорганізації. Спостережна рада  кожного  банку, що  бере участь у реорганізації,  приймає рішення про затвердження проекту статуту банку,  створюваного в результаті  реорганізації,  про  схвалення передавального   акта, а також про затвердження  умов  конвертації  акцій банку, що припиняється, в акції банку-правонаступника. Загальні збори кожного банку приймають  рішення про затвердження передавального акта, статуту банку-правонаступника,  а також  про  обрання  уповноважених  осіб банку на    здійснення подальших дій щодо банків, що реорганізовуються.
  5. Уповноважені особи банків – учасників реорганізації подають заяву та всі необхідні документи на  реєстрацію випуску   акцій  до  Національної  комісії  з  цінних  паперів  та фондового ринку.
  6. Національна комісія  з  цінних  паперів  та фондового ринку реєструє випуск акцій та видає тимчасове свідоцтво  про реєстрацію випуску акцій. Акціям присвоюється  міжнародний  ідентифікаційний  номер цінних паперів.
  7. Банк укладає з депозитарієм  договір  про   обслуговування емісії акцій. Здійснюється обмін акцій банку,  створюваного  в   результаті реорганізації, на акції банків, що реорганізовуються. Результати розміщення (обміну) акцій затверджуються уповноваженими органами банків – учасників реорганізації.
  8. Банк-правонаступник подає до відповідного територіального управління НБУ документ, що потрібні для погодження статуту.
  9. Державний реєстратор здійснює державну реєстрацію статуту банку-правонаступника.
  10. Банк-правонаступник подає до Національної  комісії  з  цінних  паперів  та фондового ринку звіт про результати розміщення (обміну) акцій.
  11. Національна комісія  з  цінних  паперів  та фондового ринку  реєструє звіт про  результати  розміщення  (обміну)  акцій створюваного  в результаті реорганізації банку та скасовує випуск акцій банків, що реорганізувалися.
  12. Банк-правонаступник подає до НБУ документи для отримання   банківської  ліцензії, генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій,   дозволів (за необхідності) та внесення відомостей до Державного реєстру банків про реєстрацію банку-правонаступника. Також подає до відповідного територіального управління документи для відкриття кореспондентського рахунку банку.
  13. Банк, що  реорганізувався, подає  до відповідного  територіального  управління НБУ документи для здійснення запису в Державному реєстрі  банків  про припинення   банку   і   всіх  його  відокремлених  підрозділів  у результаті реорганізації.
  14. Здійснюється державна реєстрація   припинення   юридичної   особи   у результаті реорганізації.

Банк вважається реорганізованим з моменту внесення Національним банком України змін до Державного реєстру банків. Банки, які внаслідок реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення припиняють свою діяльність як юридичні особи, виключаються з Державного реєстру банків і втрачають ліцензію на здійснення усіх банківських операцій. Банки-юридичні особи, створені, в результаті реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення, зобов’язані здійснити реєстрацію банку та отримати ліцензію на проведення банківських операцій у Національному банку України. При реорганізації банку шляхом приєднання, перетворення вносяться відповідні зміни до статуту банку-правонаступника. При реорганізації банку шляхом виділення зі зменшенням статутного капіталу банку, що реорганізовується, вносяться відповідні зміни до статуту банку, що реорганізовується.

Згідно із Законом України “Про захист економічної конкуренції” злиття та приєднання банків, а також набуття комерційним банком контролю безпосередньо або через інших осіб над одним або кількома суб’єктами господарювання вважається концентрацією. Обов’язковим є отримання висновку та відповідного дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України у випадку концентрації банку та якщо виконується одна з умов:

  • сукупна вартість активів  або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації,  з  урахуванням  відносин  контролю,   за   останній фінансовий   рік,  у  тому  числі  за  кордоном,  перевищує  суму, еквівалентну 12 мільйонам євро,  визначену за  офіційним  валютним курсом,  встановленим  Національним  банком  України,  що  діяв  в останній  день  фінансового  року;
  • частка на ринку будь-якого учасника концентрації або сукупна частка учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує 35 відсотків.

Reorganization-300x273

Необхідність отримання дозволу на угоди зі злиття та поглинання від Антимонопольного комітету України зумовлено ситуацією, коли об’єднання підприємств може мати не лише позитивний, а й негативний ефект для економіки держави. Це може призвести до порушень приватних та публічних інтересів, оскільки результатом таких процесів може стати монополізація ринку або істотне обмеження ринкової конкуренції. З метою запобігання подібних негативних наслідків вводиться державний контроль та нагляд у процесі здійснення господарської діяльності. Майже 90% усіх українських угод злиття та поглинання вимагають попереднього дозволу АМКУ, проте майже такий самий відсоток компаній-покупців йде на ризик та не подає пакет документів до АМКУ. Це зумовлено значною мірою тим, що українське антимонопольне законодавство вимагає надання детальної економічної інформації щодо іноземного поглинача. Ця вимога обтяжлива, коли поглинач-нерезидент має велику кількість дочірніх структур та розміри угоди є великими. Зокрема, необхідно надати інформацію про:  частки ринку, які контролюються кожною із компаній, що входить до учасника купівлі; про основних конкурентів таких компаній; повні реквізити таких компаній, включаючи номери телефонів, імена керівників; надання інформації за 2-2,5 останніх роки діяльності компанії.

Оскільки чинне законодавство за здійснення угоди без попереднього дозволу передбачає відповідальність для компанії-покупця у вигляді штрафу, розміром до 5% річного об’єму виручки від реалізації, але максимальні штрафні санкції на практиці АМКУ застосовуються дуже рідко, то компанії часто навмисно використовують “штрафну тактику”, щоб скоротити (або приховати) необхідну інформацію.

Правовідносини із реорганізації завжди є правовідносинами, що тривають. Законодавство вимагає, щоб термін та порядок припинення встановлювався учасниками реорганізації. Зокрема, у процесі злиття реорганізаційні правовідносини припиняються фактом державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та фактом припинення юридичних осіб, які злилися. У результаті приєднання реорганізаційні правовідносини припиняються фактом державної реєстрації внесення змін до установчих документів тієї юридичної особи, до якої відбулося приєднання, та фактом реєстрації припинення юридичних осіб, які приєдналися.

Разом із тим, у правових нормах не встановлюються наслідки, які наступають, якщо минув встановлений угодою сторін термін проведення реорганізації у формі злиття або приєднання (поглинання), та не реєструється факт закінчення реорганізації. Не передбачена нормативними актами, що регулюють державну реєстрацію, можливість виключення з ЄДР й інформації про перебування суб’єкта у процесі припинення. Тобто реорганізація як процес може тривати нескінченно довго, тому що у законодавстві України відсутній граничний строк здійснення реорганізації. Такий стан не сприяє визначеності у відносинах між суб’єктами господарювання. Це може негативно позначитися на інтересах не лише суб’єктів реорганізації, а й їх учасників (акціонерів), тому що із моменту внесення до ЄДР запису рішення про припинення (шляхом реорганізації) суб’єкту забороняється:

  • проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, стосовно якої прийнято рішення про припинення;
  • внесення змін до ЄДР щодо відомостей про структурні підрозділи;
  • проведення державної реєстрації юридичної особи, засновником (учасником) якого є особа, що перебуває у процесі припинення, у т. ч. і шляхом реорганізації.

Отже, реорганізаційний процес комерційних банків здійснюється відповідно до низки законів та підзаконних нормативно-правових актів та за умови отримання відповідного дозволу на здійснення реорганізації від Національного банку України та Антимонопольного комітету України. Під час реорганізації комерційний банк взаємодіє із акціонерами та кредиторами банку, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку та державним реєстратором.

Cyberbrains – експериментальний інтернет-проект, присвячений економіці у різних її проявах. Матеріали Cyberbrains є інтелектуальною власністю колективу авторів. Будь-яке копіювання матеріалів можливе лише за умови активного посилання на сайт.

  1. Господарський кодекс України [Електронний ресурс] : / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15/page2
  2. Дорофєєва Г. Реструктуризація підприємств як стратегічна альтернатива подолання кризових явищ в економіці / Г. Дорофєєва // Економіка пром-сті. — 2010. — № 3. — С. 85-93.
  3. Закон України “Про акціонерні товариства” [Електронний ресурс] : / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/514-17/page5
  4. Закон України “Про банки і банківську діяльність” [Електронний ресурс] : / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2121-14/page2
  5. Закон України “Про господарські товариства” [Електронний ресурс] : / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1576-12/print1368602643720412
  6. Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” [Електронний ресурс] : / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/755-15
  7. Закон України “Про захист економічної конкуренції” [Електронний ресурс] : / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/755-15
  8. Постанова Правління НБУ “Про затвердження Положення про особливості реорганізації банків за рішенням його власників” [Електронний ресурс] : / Національний Банк України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0845-08/print1390315530558165
  9. Табахарнюк М. Гра на мільйон: практика злиття та поглинання в Україні /  М. Табахарнюк. – К. : Київська книжково-журнальна фабрика, 2012. – 304 с.
  10. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] : / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print1368602643720412

Мар'яна Щегельська

Мар'яна Щегельська (Кучерук)

You may also like...

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>