Проблеми формування та оцінки резервного капіталу підприємств

     Що таке «резервний капітал»? І чи сприяє він зменшенню витрат на залучення джерел фінансування, підвищення рівня прибутковості, а також забезпечення ліквідності підприємства? Чи може він виручити у фінансово нестабільний період?   Сьогодні все більшого значення набуває ефективне управління капіталом, зокрема резервним, оскільки він, насамперед, забезпечує захист підприємству на випадок непередбачуваних витрат та збитків. Зокрема, Laker Airways,  одна з британських авіакомпаній, яка була першою, хто пропонував далекі та недорогі рейси, накопичивши достатній рівень резервного капіталу, завдяки цьому змогла «втриматися на плаву» навіть при тимчасових збитках. Компанія «Форд» у 1981 р. навіть відмовилася від виплати дивідендів заради збільшення резервного капіталу, а також випуску нових акцій. Така політика допомогла їй пережити кризу 1980-х років та зміцнити свою фінансову стійкість. 

slide1

   Одним із елементів капіталу підприємства є резервний капітал, роль якого полягає у формуванні резерву, який може використовуватися на покриття збитків, виплату боргів у разі ліквідації підприємства, виплату дивідендів за привілейованими акціями (у разі відсутності та недостатності чистого прибутку або нерозподіленого прибутку минулих років) і для збільшення розміру статутного капіталу у зв’язку з розширенням діяльності підприємства.

         До резервного капіталу у широкому розумінні можна віднести усі ті складові власного та залученого капіталу підприємства, які призначені для покриття можливих у майбутньому непередбачених збитків і втрат. Проте, ми з резервним капіталом ідентифікуватимемо той капітал, що формується за рахунок відрахувань із чистого прибутку та відображений за статтею балансу «Резервний капітал».

     Головною метою створення резервного капіталу є формування грошового резерву, який може бути спрямованим на покриття збитків, погашення боргів у випадку ліквідації підприємства та на виплату дивідендів за привілейованими акціями за умов відсутності та/або недостатності чистого або нерозподіленого прибутку минулих років. Крім цього, розмір резервного капіталу, відображений у балансі, надає інформацію зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності, які розглядають обсяги резервного капіталу як запас фінансової міцності підприємства. Отже, з вищезазначеного ми вважаємо за доцільне виділити наступні функції резервного капіталу: захисну функцію, функцію фінансування та інформаційну функцію. Очевидно, що недостатній розмір обов’язкового резервного капіталу свідчить про його спрямування на покриття збитків або ж про недостатній прибуток.

     На нашу думку, на сьогодні, законодавче регулювання порядку створення та визначення резервного капіталу досить умовно відображає суму необхідних резервів для покриття збитків та непередбачуваних витрат, оскільки не враховує ні внутрішніх, ні зовнішніх чинників. До внутрішніх факторів ми відносимо специфіку ведення діяльності підприємств різних масштабів, галузей економіки, форм власності тощо, а до зовнішніх – соціально-економічні умови,  рівень розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та ін.

     Резервний капітал – це своєрідний результат перерозподілу нерозподіленого прибутку в складі власного капіталу підприємства.  Цей перерозподіл є дуже важливим для успішного функціонування підприємства, оскільки прибуток звітного періоду може бути повністю виплачений у вигляді дивідендів та не залишити коштів на розвиток або розширення діяльності підприємства, а також можливого покриття майбутніх збитків, а створений і накопичений резервний капітал захистить підприємство від банкрутства в умовах економічної кризи та спаду виробництва чи реалізації продукції. Це можна порівняти із пішоходом у дощовий день, який завбачливо відходить від проїжджої частини, щоб його не обхляпала автівка. На жаль, як свідчить аналіз вітчизняної практики, сьогодні, на рівні підприємств розподіл капіталу та його використання здійснюється згідно з поточними потребами для фінансування конкретних проектів, а не згідно із стратегією довгострокового розвитку. У сучасних умовах підприємництва це пов’язано із відсутністю стратегічного економічного планування на підприємствах, потребою у додаткових фінансових ресурсах і з важкодоступністю кредитів.

tn

     Згідно з чинним законодавством, обов’язковість створення резервного капіталу передбачене для господарських товариств у Законі України  «Про господарські товариства», відповідно до якого вони повинні створювати резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш, як 25  відсотків статутного капіталу, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Окремий випадок становлять акціонерні товариства, які відповідно до Закону України  «Про акціонерні товариства» зобов’язані формувати резервний капітал у розмірі не менше, ніж 15 відсотків статутного капіталу, якщо інше не визначено статутом товариства. Для цих видів товариств резервний капітал формується шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку.

     Для того щоб захистити підприємство від негативних економічних наслідків, держава  на законодавчому рівні встановлює мінімальні розміри резервного капіталу суб’єктів господарювання. Однак, прив’язуючи величину резервного капіталу лише до розміру зареєстрованого статутного капіталу, досягти цієї цілі повною мірою неможливо. Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства сьогодні встановлюється в розмірі 1250 мінімальних заробітних плат, враховуючи ставку мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.  На сьогодні, розмір статутного капіталу господарських товариств зменшено до розміру однієї мінімальної заробітної плати, що не забезпечить виконання основного завдання резервного капіталу – забезпечення захисту підприємства від понесення збитків та настання банкрутства. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється щорічно Законом України «Про державний бюджет», проте, зі зміною мінімальної заробітної плати вже зареєстровані товариства не зобов’язані перераховувати розмір свого статутного капіталу, а отже, й – розмір резервного капіталу. Тобто, розмір резервного капіталу у товариствах, статутний капітал яких був сформований раніше, відрізнятиметься від резервного капіталу товариств,  створених пізніше, і тому не відповідатиме сучасним реаліям. Оскільки мінімальна зарплата відображає зміни в економіці України, та її розмір постійно зростає, то відповідно і збільшуються мінімальні розміри статутного та резервного капіталу. Тому виникає необхідність переглянути законодавчо встановлений мінімальний рівень визначення резервного капіталу.  Підставою для перегляду мінімальної заробітної плати в Україні,  як правило, є інфляційні процеси. Тому, для того щоб створений резервний капітал виконував свою основну ціль – надійно захищав підприємство від негативних явищ,  його розмір необхідно коригувати відповідно до рівня інфляції.

     У сучасній економічній практиці все більшого поширення набирає використання математичних методів. На нашу думку, для визначення обсягу резервного капіталу на підприємстві можна застосовувати методи, що згідно з Базелем ІІ рекомендовані банкам для оцінки їх ризику:

     Метод базового індикатора. Найбільш простий метод,  оскільки величина ризику, на який наражається підприємство, оцінюється за допомогою єдиного показника – чистого доходу. Для розрахунку величини резервного капіталу беруться результати діяльності підприємства за кожен з трьох останніх років.  Формула розрахунку величини резервування капіталу відповідно до цього підходу  є наступною:

формула стандарт

     де GIi – чистий дохід за кожен рік впродовж трьох років;  у випадку річного збитку, тобто Gii < 0, для розрахунку приймається GIi = 0; α –  коефіцієнт, що відображає загальногалузевий рівень мінімальних вимог до статутного капіталу (його необхідно встановлювати державі).

     У порівнянні з наступними двома методами, він визначає найбільшу суму резервування капіталу та є найменш чутливим до ризику, оскільки залежить лише від одного агрегованого показника діяльності підприємства, яким є чистий річний дохід. Тому його рекомендовано застосовувати підприємствам, які недавно почали вести свою діяльність і мають невелику кількість напрямів діяльності.

     У рамках стандартизованого підходу підприємству слід розділити свою діяльність на вісім основних напрямів, за кожним з яких мінімальний обсяг резервування капіталу визначається як добуток чистого доходу від цього виду діяльності на відповідний коефіцієнт βk. Коефіцієнти за напрямами діяльності підприємства, які відображають взаємозв’язок між випадками реалізації ризику та сукупним чистим доходом по окремих напрямах,  необхідно встановлювати державі. Розмір резервного капіталу підприємства за цим методом за формулою:

формула стандарт2

     де GIik –  чистий дохід підприємства за і-й рік по k-му напряму діяльності (у випадку річного збитку, тобто GIi < 0, для розрахунку приймається GIi = 0 ); βk – коефіцієнт для k-го напряму діяльності;  – максимальна річна величина резервного капіталу підприємства за і-й рік для всіх напрямів діяльності.

     Завдяки виділенню основних напрямів діяльності обсяг резервування капіталу є точнішим, а сам підхід – більш чутливим до ризику, ніж у випадку застосування методу базового індикатора. Світова практика показує, що із використанням цього підходу величина резервування капіталу менша в порівнянні з аналогічним показником,  визначеним за методом базового індикатора.

   Удосконалені методи оцінювання не обмежують суму резервного капіталу підприємства конкретною математичною моделлю. Відповідно до нього, підприємства заохочуються до розробки власних методів оцінки їх потреби у резервному капіталі, які були б більш гнучкими та точними, аніж подані вище підхиди, оскільки враховували б особливості діяльності кожного конкретного суб’єкта господарювання. Як свідчить практика, такі підходи визначають найменші розміри резервного капіталу, що дозволяє підприємству вивільнити додаткові кошти для подальшого інвестування.

      Отже, сьогодні на практиці досить незначна частина підприємств обчислює потребу у сумі резервного капіталу, розподіляючи власні кошти згідно з поточними потребами та не враховуючи стратегії довгострокового розвитку компанії. За умови отримання збитків такі підприємства позбавляються своєрідного «буфера», який би зменшив їх негативний вплив. З іншого боку, господарські та акціонерні товариства змушені створювати резервний капітал у розмірі не менше 25% та 15% статутного капіталу відповідно, що не завжди сприятливо впливатиме на діяльність підприємств, оскільки зменшуватиме суму коштів, яка могла б бути реінвестована у оборотні та необоротні активи, а також спрямована на купівлю цінних паперів, формування депозиту в банку тощо. На нашу думку, розмір резервного капіталу необхідно коригувати, враховуючи інфляційні процеси, а також не обмежуватися законодавчо встановленим рівнем резервного капіталу,  а розраховувати його із можливих реальних потреб підприємства відповідно до обраної математичної моделі.

Cyberbrains – експериментальний інтернет-проект, присвячений економіці у різних її проявах. Матеріали Cyberbrains є інтелектуальною власністю колективу авторів. Будь-яке копіювання матеріалів можливе лише за умови активного посилання на сайт.

1. Водзянова Н. Концептуальні підходи до моделювання та управління операційним ризиком комерційного банку / Н. Водзянова, В. Водзянова // Зб. наукових праць: Моделювання та інформаційні системи в економіці. – 2010. –  №81. – С. 105-113.

2. Воськало Н. Проблеми формування та використання резервного капіталу / Н. Воськало, В. Воськало // Вісник національного університету «Львівська політехніка». Серія:Менеджмент та підприємництво в Україні:етапи становлення та проблеми розвитку. – 2009. –  №649. – С. 305-309.

3. Закон України «Про акціонерні товариства» [Електронний ресурс] : / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=514-17

4.  Закон України «Про внесення змін до деяків законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» [Електронний ресурс] : / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1759-17

5. Закон України «Про господарські товариства» [Електронний ресурс] : / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1576-12

6.  Стащук О. В. Резервний капітал підприємства: проблеми створення та методи оцінки потреби у ньому / О. В. Стащук, М. В. Кучерук // Наукові записки. Серія «Економіка» : зб. наук. праць. – Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія».. – 2011. – Вип. 18. – С. 243-248.

Мар'яна Щегельська

Мар'яна Щегельська (Кучерук)

You may also like...

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>