Як функціонують банківські офшорні центри: приклад Люксембургу

Сьогодні економічні відносини різних країн стають все тіснішими.  Характерною особливістю сучасного світового господарства є зосередження фінансових ресурсів у офшорних зонах по всьому світу. Особливе місце слід відвести банківським офшорним центрам, на які, за деякими оцінками, припадає близько 20% усіх банківських операцій. Тому важливо дізнатися, як же працюють банківські офшорні центри? Якими мотивами керуються при заснуванні компанії у фінансовій офшорній юрисдикції?

593046541

Офшорним центрам (зонам, юрисдикціям) загалом притаманні такі особливості, як: податкові пільгові режими, фінансова секретність, валютний контроль, комунікації, легкий  доступ до зарубіжної банківської системи. Банківським офшорним центрам притаманні, в першу чергу, високий рівень фінансової секретності та легкий доступ до зарубіжної банківської системи. Тому зупинимося на цьому детальніше.

Основними характеристиками офшорних банківських центрів є:

1) надання податкових пільг або звільнення від оподаткування діяльності нерезидентів на території офшорного банківського центру;

2) рух капіталів практично не регулюється;

3) угоди, що здійснюються в цих центрах, мають міжнародну основу й залишаються поза впливом економічної або фінансової політики держави;

4) офшорні центри мають високоефективні місцеві та міжнародні засоби зв’язку і транспортну інфраструктуру;

5) офшорні центри існують в умовах внутрішньої політичної стабільності й забезпечують таємницю угод;

6) обов’язкова наявність ефективно функціонуючої банківської системи та стабільних центральних банків;

7) основною мовою на цих територіях є англійська;

8) офшорні центри легкодоступні, розташовуються в часових поясах, де знаходяться найважливіші фінансові та товарні ринки світу;

9) центри мають висококваліфіковану робочу силу;

10) офшорні центри повинні мати добрі стосунки з фінансовою владою промислово розвинутих країн [2].

4de9206a99b990582c9921286eb1cc5b473f141a

До головних мотивів заснування офшорної компанії у фінансовій юрисдикції можна віднести: лояльність державного регулювання, високий рівень банківської та комерційної секретності та анонімність реальних власників компаній, легкість доступу до зарубіжної фінансової системи.

Певний рівень секретності характерний для різних країн: як для офшорних юрисдикцій, так і для інших. Однак більшість країн не захищають банківську та комерційну інформацію, дані про справжніх власників від розслідування правоохоронними органами іноземної держави, особливо, коли розслідування здійснюється відповідно до міжнародних договорів. Особливістю офшорних юрисдикцій є наявність надмірно жорстких правил захисту банківської і комерційної таємниці. Вони відмовляють у порушенні своїх бар’єрів секретності навіть тоді, коли є серйозне порушення законів іншої країни. З цієї точки зору розрізняють дві категорії офшорних юрисдикцій:

- країни, які відмовляють у послабленні своєї секретності, незважаючи на використання режиму секретності в злочинних цілях;

- країни, які дозволяють законні розслідування в належних випадках.

Ступінь секретності і масштаб цих обмежень різні в різних країнах. Наприклад, Бермуди розмежовують ухилення від сплати податків та інші злочинні діяння. Вони сприяють правоохоронним органам інших країн у розслідуванні неподаткових злочинів, але відмовляють у співпраці у випадках ухилення від сплати податків. У багатьох країнах, зокрема на Багамських та Кайманових Островах, ступінь гарантованої секретності безпосередньо пов’язаний із типом статуту придбаної або ліцензованої корпорації.

Секретність особливо забезпечується в країнах, які були або все ще є британськими колоніями. Багато юрисдикцій підтвердили або посилили кримінальні санкції за порушення секретності. Наприклад, в 1976 році Кайманові Острови, які вже мали систему суворої банківської секретності, посилили свої закони, додавши значні санкції проти осіб, які розкривають велику частину банківської та комерційної інформації.

Використання офшорних юридичних осіб дає можливість розміщувати капітал у твердій валюті, в надійних банках, у країні із стабільною економічною та політичною ситуацією. Офшорній фірмі може бути відкритий валютний банківський рахунок у закордонному банку. Такий рахунок може використовуватися для безготівкових розрахунків, здійснення інших операцій (акредитиви, банківські гарантії) або для акумуляції неформальних фондів грошових коштів [5].

Щодо заснування банків у офшорних зонах, то головними мотивами є відкриття та ведення банківських рахунків для вкладників із країн з високими податками та жорстким валютним контролем, а також здійснення операцій на ринку євровалют. Тому багато подібних фінансово-кредитних інституцій зареєстровані у головних центрах євровалютного ринку – перш за все, у Люксембурзі, Швейцарії та Ліхтенштейні, а також – у Сінгапурі, Бахрейні, на Кіпрі, на Кайманових та Багамських островах. Часто офшорні банки створюють під конкретні проекти та фінансові схеми [4].

Одним із головних світових офшорних банківських центрів є Люксембург, адже на його частку припадає 6-8% усього світового офшорного капіталу. У країну залучені великі капітали інвестиційних фондів, і за сумою чистих активів, що перебувають в управлінні, Люксембург уважається одним із трьох світових лідерів.

У Люксембурзі представлені всі основні європейські й міжнародні фінансові установи. Варто зазначити, що станом на 30. 10. 2013 р., у Люксембурзі серед зареєстрованих 147-и комерційних банків лише 5 є люксембурзького походження. Наведемо детальніші дані про країни походження комерційних банків, зареєстрованих у Люксембурзі у таблиці 1.

Таблиця 1.

Кількість банків, зареєстрованих у Люксембурзі, у розрізі основних країн походження

Країна походження

Кількість банків

Країна походження

Кількість банків

Німеччина

37

Бельгія

7

Франція

14

Китай

6

Швейцарія

11

США

6

Італія

9

Японія

5

Великобританія

9

Люксембург

5

Швеція

8

Бразилія

4

Джерело: розроблено автором на основі даних Комісії з  нагляду за фінансовим сектором Люксембургу  [6].

Створення філій європейських банків заохочується усуненням всіх видів примусу по відношенню до грошових потоків, як, наприклад, відсутність вимог до мінімальних резервів, виключенням будь-якої регламентації відносно процентних ставок або переміщень капіталу, а також безумовним дотриманням банківської таємниці в поєднанні з гнучким і строгим банківським контролем при однакових і вигідних для всіх клієнтів нормах оподаткування.

Громадянину будь-якої країни відкрити рахунок в одному з 147 банків Люксембургу не є проблема. Однак для громадян країн СНД існують підвищені вимоги для проведення такої процедури. Причому кожен банк може пред’являти свої специфічні умови без пояснень причин. Так, скажімо, бельгійсько-люксембурзький Bank Generale відрізняється бюрократичною тяганиною та проявляє підвищену вимогливість до клієнтів. Ряд банків, які є філіями, направляють потенційного клієнта в центральну резиденцію в тій країні, де вона розташована [3].

0,,16725877_303,00

В цілому, потреби компаній Люксембургу вирішуються місцевими люксембурзькими банками, у той час як міжнародні банки надають широкий спектр транскордонних послуг:  мультивалютний рахунок кредитів і позик в синдикати; випуск та лістинг цінних паперів, зокрема єврооблігацій; депозитарні послуги; трастові послуги; міжнародне фінансування транспортних засобів; емісія та торгівля цінними паперами; валютні і торгові операції; фінансування торгівлі.

Приватні банківські послуги особливо користуються попитом в Люксембурзі через відсутність утримання податку на процентні платежі та жорстку банківську таємницю, а також вельми широкий спектр фінансових продуктів, які можна отримати. У Люксембурзі, як і в Швейцарії, юридичні фірми мають право відкривати рахунки в банках, зберігаючи при цьому в таємниці ім’я дійсного власника коштів (beneficiary owner). Згідно з Кримінальним кодексом Великого Герцогства Люксембург, порушення банківської таємниці, за винятком чітко визначених і досить обмежених обставин, визнано кримінальним злочином  співробітників банку. У Люксембурзі суди можуть дозволяти розголошення інформації тільки тоді, коли є очевидні докази податкового шахрайства або відмивання брудних грошей [3].

Найбільший спільний люксембурзько-бельгійський банк DEXIA викликає інтерес для вкладників із пострадянського простору. Перш за все тому, що в цьому банку не пред’являють жодних підвищених вимог і є спеціальний сектор, що обслуговує клієнтів Східної Європи. Для того щоб відкрити в цьому банку рахунок, потрібно виконати наступні умови: сума початкового вкладу має бути не меншою, ніж 75 тис. євро, пред’явити документальне підтвердження походження цих грошей (рахунок-фактура про продаж акцій, нерухомості тощо, за які клієнт отримав суму, що вносить на рахунок). Також необхідна документація, яка підтверджує легальну діяльність фірми, наприклад, статут.

Умови відкриття рахунків у банках Люксембургу різні, але є певні тенденції, на які необхідно звернути увагу. Так, якщо клієнт бажає відкрити депозитний рахунок, то сума вкладу має становити, як правило, не менше 50-60 тис дол., а сума поточного рахунку не менше 100 тис. дол. Банки платять 4-6,5 % річних, причому кожному клієнтові банк дає індивідуальні ставки за депозитами, а максимальна ставка становить 10% [1].

Інший комерційний банк, розташований у Люксембурзі, послугами якого пропонує скористатись одна із посередницьких фірм, надає наступні послуги: послуги приватного інвестування, мультивалютні рахунки, інтернет-банкінг, інвестиційні рахунки, кредитні картки Visa та MasterCard.

Для відкриття рахунку необхідно надати наступні документи: опис діяльності компанії; заяву про джерела доходу; довідку з будь-якого банку про наявність там рахунків не менше двох років (референс).

Рахунки відкриваються переважно для інвестиційних та ощадних цілей, проте використання їх у цілях бізнесу також можливо, за умови, що 1/5 щорічного обороту коштів буде знаходитися на депозитах або інвестуватися через банк [1].

Мінімальна сума депозиту (або сума, яку клієнт повинен накопичити або інвестувати протягом перших 6 місяців) – 400 тис. дол. США або 300 тис. євро або 200 тис. фунтів стерлінгів або еквівалент в іншій валюті. Банк вважає необхідною зустріч з клієнтом протягом півроку після відкриття рахунку. Клієнт може самостійно відвідати найближче відділення банку. Якщо ж це обтяжливо для клієнта, то можливий візит представника банку до клієнта або організація зустрічі в третій країні. Цей банк має безліч відділень по всьому світу і часто зустрічі проходять у зручному для клієнта місці. Можливе відкриття рахунку на ім’я компанії (IBC чи LLC) або фонду (Foundation). Послуги посередницької фірми з відкриття рахунку складають близько  500 дол. США [1].

Отже, бачимо, що банківським офшорним юрисдикціям характерні лояльність державного регулювання, високий рівень банківської та комерційної секретності, анонімність реальних власників компаній і легкість доступу до зарубіжної фінансової системи. Головними мотивами заснування банку в офшорних зонах є відкриття та ведення банківських рахунків для вкладників із країн з високими податками та жорстким валютним контролем, а також здійснення операцій на ринку євровалют. Люксембург є типовим банківським офшорним центром –  на його частку припадає близько 6-8% усього світового офшорного капіталу. У Люксембурзі представлені всі основні європейські й міжнародні фінансові установи, що зумовлено високим рівнем секретності фінансової інформації й усуненням всіх видів примусу по відношенню до грошових потоків банківських установ.

Матеріали Cyberbrains є інтелектуальною власністю колективу авторів. Будь-яке копіювання матеріалів можливе лише за умови активного посилання на сайт.

  1. Банки Люксембурга. Открытие счета в Люксембурге: [Електронний ресурс] / ICG. – Режим доступу: http://www.icg-offshore.com/ru/bank-offshore/eu-banks/149-offshoresbanks-account-luxembourg.html
  2. Люксембург — некогда метрополия стали, ныне европейский банковский центр: [Електронний ресурс] / Pandia.ru. Энциклопедия знаний. – Режим доступу: http://www.pandia.ru/364640/
  3. Люксембург: Оффшорные банковские подразделения: [Електронний ресурс] / Юридический центр. Оффшоры, аккредитация иностранных представительств, регистрация компаний с иностранными инвестициями. – Режим доступу: http://www.formationcompany.ru/article/lux_banking
  4. Оффшорные зоны. Принципы действия предприятий в оффшорных зонах: [Електронний ресурс] / Н. Сахаров // The economist /scientist. – Режим доступу: http://www.sakharov.ru/meo/meo2/77.htm
  5. Теневая экономика и экономическая преступность: [Електронний ресурс] / А. Красников // Веб-лаборатория Омского государственного университета. – Режим доступу: http://newasp.omskreg.ru/bekryash/ch5p1.htm
  6. Number of banks per country of origin: [Електронний ресурс] / Commission de Surveillance du Secteur Financier (CSSF) Luxembourg. – Режим доступу: http://www.cssf.lu

Мар'яна Щегельська

Мар'яна Щегельська (Кучерук)

You may also like...

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>